Опановуючи мовлення, вимову, діти дуже рано починають розуміти різницю між «насправді» і «буцімто», але підґрунтя у цього їх розуміння до певного часу не надто надійне: дитина ще під владою магічного мислення, яке дає будь-якій вигадці статус реальності. Таке змішування понять не повинно турбувати батьків, але їм потрібно уважніше ставитися до того, що вони кажуть дитині, бо малюк іноді вкладає в почуті слова свій, не схожий на справжній сенс. У цьому віці малюк ще не може критично ставитися до побаченого по телевізору, тому дивіться передачі разом з ним і коментуйте ті кадри і епізоди, які цього потребують.

У чотири роки малюк ще може вірити, ніби все, що він подумає, здійсниться насправді. Дитина все ще залишається залежною від дорослих і в багатьох обставинах потребує допомоги з їхнього боку, щоб відокремити реальне від нереального. Ось чому треба бути надзвичайно уважними до того, що ми говоримо дітям – навіть з найкращими намірами або бажаючи їх захистити. Така залежність дитини від слів дорослого дозволяє батькам знаходити спосіб заспокоїти малюка під час нічних кошмарів або ірраціональних страхів.

Іноді батьків турбує занадто (на їхній погляд) бурхлива уява дитини, що б’є через край. Вони побоюються, щоб малюк не переплутав свої фантазії з реальністю, щоб не повірив у те, що сам собі вигадав. Чотири роки – вік уявних друзів – «проживається» між двома світами: дитина чудово розуміє, що сама вигадала того чи іншого друга, але поводиться так, немов він існує насправді. Чотири-п’ятирічні діти нерідко вигадують собі сім’ю, батьків. Деякі можуть скласти навіть довгу «сімейну сагу». Не надто засмучуйтесь, якщо дитина вдома вас не ідеалізує – батьки стають незвичайними тільки в розмовах із друзями. Дитина «набиває собі ціну» головним чином за допомогою хвастощів, але в глибині душі сама по-справжньому в свої вигадки не вірить. Якщо фантазії тривають надто довго, це може свідчити про нестачу впевненості в собі.

Заохочуйте фантазування дитини, грайте з нею, вигадуючи різні історії разом, але не сприяйте тому, щоб вона відходила від реальності занадто далеко. Хороший критерій здатності не плутати фантазії з реальністю – вміння розуміти метафори і переносне значення слів.

Починаючи з 4 років дитина вже здатна конструювати свої вигадки, будувати розповідь, і згодом це допоможе їй критично ставитися до спроб змусити її в щось повірити. Вигадки відображають тривожність вашої дитини. Уява допомагає дитині перенаправляти тривоги і страхи. Саме тому і треба розповідати дітям казки. За допомогою чарівних казок можна знайти рішення внутрішнього конфлікту. Але ніколи не вдавайтеся до фантастичних погроз, щоб змусити дитину слухатися! Ніяка чаклунка не прийде за нею, якщо вона відмовляється їсти, і ніякий людожер її не з’їсть, якщо вона буде погано поводитися в дитячому садочку.