Одна з переваг домашніх улюбленців у сім’ї – це те, що вони розвивають у дитини почуття відповідальності. Які ж обов’язки з догляду за домашніми тваринами можна доручити дошкільнику, а які – дитині старшого віку? 

З перших днів появи в будинку вихованця якомога частіше вказуйте на подібності в поведінці та потребах людини і тварини. Акцентуйте увагу дитини на тому, що песик або кошеня спить, їсть і ходить у туалет так само, як і сам малюк. Поясніть, що новий друг буде точно так само страждати, відчуваючи голод або спрагу. Дитина має усвідомлювати: відмовляти тварині в його природних потребах або забувати про них не можна – це все одно, що не поїсти і не сходити в туалет самому.

На прикладі кімнати або ліжечка малюка поясніть, що у тварини теж має бути своє місце в будинку, і що воно має бути чистим. Кошеня чи цуценя доведеться привчати до туалету, дитину – до того, що собаку для цієї мети треба вигулювати, а клітку хом’яка або папужки потрібно чистити. Всі ці приємні клопоти підуть на користь: малюк буде отримувати навички спілкування з твариною і більше часу проводитиме на свіжому повітрі. Напевно зміняться його відносини з друзями, а можливо, з’являться і нові знайомі серед власників собак, якщо ваш підліток гуляє з вихованцем самостійно.

Головне, щоб у дитини сформувалося чітке розуміння: життя і здоров’я тварини залежать від нього – це і є відповідальність. Коли це розуміння прийде, можна буде вже доручати чаду конкретні справи. Переконайтеся, що дитина знає, що робити, і вміє це робити, а також пам’ятає, де лежать потрібні інструменти і аксесуари. Перший час робіть все разом, а потім надайте синові або дочці можливість доглядати за чотирилапим другом самостійно. Однак не забувайте стежити, чи добре дитина справляється і чи не лінується.

Що стосується собаки, то, якщо дитина ще маленька, прогулянки будуть вашим спільним заняттям. Але малюку треба дати зрозуміти, що така прогулянка не просто забава, це – важлива справа. Розкажіть дитині про небезпеки, що загрожують маленькому другу: це і машини, й інші тварини, і будь-яка «бяка» в траві, з’ївши яку цуценя може отруїтися, і бите скло, об яке воно може поранити лапи. Поясніть, що дуже важливо стежити, аби вихованець не втік, не отримав травму. Дитина обов’язково буде пишатися тим, що вона господар собаки, і з задоволенням візьме на себе відповідальність.

Якщо малюк зрозуміє, що без його уваги тварина може захворіти і навіть загинути, то він і вдома із задоволенням буде стежити, щоб не були порожніми поїлка і годівниця, щоб місце тварини в будинку або його клітка були чистими. Якщо малюк ще не готовий підтримувати чистоту самостійно, нехай у гігієнічних «ритуалах» у нього будуть свої невеличкі обов’язки. Наприклад, потримати рушник або щітку для вихованця під час миття, подати палички для чищення вух.

Обов’язково пояснюйте дитині, що всі його дії важливі для здоров’я тварини, що тільки дорослі у змозі виконувати таку важливу справу. Дітям подобається бути «дорослими», і малюк охоче допоможе. Що стосується прибирання куточка або клітки, то було б добре виділити дитині власну ганчірочку, щітку або маленький віник. Щонайменше частину прибирання він зробить сам, відчуваючи себе «дорослим» і відповідальним. А інші необхідні навички прийдуть, нехай найскладніше поки залишиться за вами.

Важливо: чистка клітки або миття котячого туалету ніколи не повинні бути покаранням, так само як і придбання тварини – заохоченням за хорошу поведінку або шкільні оцінки сина чи доньки. Дитина повинна знати: життя і здоров’я тварини не можуть бути «розмінною монетою». В жодному разі не соромте дитину за невиконання своїх обов’язків. Але неодмінно вкажіть на те, що при цьому відчуває домашній улюбленець, і запропонуйте виконати роботу разом.

Насолоджуйтеся спілкуванням з дітьми і тваринами!