Воші – крихітні безкрилі комахи-паразити, які живляться людською кров’ю. Вони легко передаються при тісному особистому контакті та спільному використанні речей. Люди можуть дотримуватися особистої гігієни, та все ж таки заразитися вошами. Якщо не лікуватися належним чином, цей стан може стати проблемою, що повторюється.

Воші харчуються кров’ю людини та можуть заражати голову, тіло або лобкову ділянку. Але ж як вони з’являються? Ви можете дістати педикульоз, вступивши в контакт або з вошами, або з їхніми яйцями. Незважаючи на те, що ці капосники не вміють стрибати та літати, підчепити «небажаних квартирантів», на жаль, дуже просто. Вони поширюються через контакт «голова до голови» або «тіло до тіла». Такий контакт є звичайним явищем під час гри у школі й удома: спортивні заходи, ігрові майданчики, у таборі, у поїзді тощо.

Серед причин педикульозу фахівці також називають зберігання особистих речей та одягу в безпосередній близькості до заражених речей. Воші можуть передатися через предмети, якими поділилися друзі чи члени сім’ї. Це можуть бути навушники, щітки, гребінці, прикраси для волосся, одяг, рушники, ковдри, подушки, м’які іграшки тощо.

Лежання на ліжку або сидіння на м’яких, покритих тканиною меблях, нещодавно використаних хворим на педикульоз, також може призвести до поширення вошей.
 
Варто зазначити, що німфа (личинка) і дорослі форми вошей мають живитися кров’ю, щоби жити. Якщо у дорослої воші немає кров’яного борошна, вона гине протягом 2 днів. Спалахи поширення вошей найчастіше вражають дітей віком від 3 до 12 років, причому дівчатка хворіють частіше, ніж хлопчики. Зараження найчастіше відбувається в теплі місяці року, а також в місцевості з підвищеною вологістю. Педикульоз виникає при тісному контакті між людьми. Собаки, коти та інші домашні тварини не відіграють ролі у передачі людських вошей.

Зараження головними вошами може протікати безсимптомно. У подальшому ознаками педикульозу голови є лоскотання, відчуття чогось, що рухається у волоссі, свербіж, викликаний алергічною реакцією на слину вошей, дратівливість.
Воші, кусаючи людину, зумовлюють свербіж. Роздряпуючи ділянки, що сверблять (найчастіше це зони довкола вух та на потилиці), можна занести інфекцію та спричинити нагноєння шкіри. Воші можуть бути переносниками епідемічного тифу, окопної та рецидивної лихоманки. Крім того, педикульоз може викликати гидливість в оточуючих, а негативним наслідком для дітей є пропуск у відвідуванні дошкільної установи чи шкільних уроків.

Ми вже розібралися, від чого можуть бути воші, тепер розглянемо способи, як їх позбутися. У наш час для того, аби позбутися вошей, не потрібно вдаватися до таких радикальних методів, як обрізання волосся під нуль і миття голови гасом. Існує маса аптечних шампунів, спреїв та лосьйонів з протипедикульозною дією. Проте перед їх використанням ми рекомендуємо проконсультуватися з медиками. Тільки лікар зможе визначити, який засіб вам підійде, відповідно до причини виникнення педикульозу.

Основна профілактика педикульозу – особиста гігієна, уважне ставлення до свого здоров’я, санітарно-гігієнічні норми у дитячих колективах, лікарнях, таборах.