Психологи гризіння нігтів розглядають як психологічний симптом, знак про те, що в житті дитини є емоційні проблеми, з якими вона не може впоратися самостійно. Це може бути все, що завгодно: тривога, страхи, пригнічена агресія.

Наприклад, дитина пішла в перший клас і почала гризти нігті. Ймовірно, що причина ховається в напруженій ситуації у класі, яка її пригнічує. Це може бути реакція на адаптацію до нового середовища чи булінг. Дитина відчуває агресію й не знає, як її проявити ззовні, тож направляє ці емоції на себе – це аутоагресія.

Таку звичку слід розглядати не як просто погану поведінку, а дивитися глибше. Якщо боротися лише із симптомом (наприклад, змащувати нігті спеціальним засобом), то проблема не зникне, а замість неї може з’явитися нова нав’язлива звичка.

Батькам дітей, в яких є схожа погана звичка, слід звернути увагу на емоційний стан малюка. Проаналізувати, як справи у школі чи в садочку, чи все добре в сім’ї, можливо, дитина недавно пережила або переживає стрес. Усі негативні емоції можуть бути пов’язані з виникненням цього симптому.

Дитина гризе нігті несвідомо. Найгірше, що можуть зробити батьки, – це сварити дитину, соромити її й занадто багато уваги звертати на обкусані нігті. Агресія від батьків і негативні емоції можуть погіршити ситуацію, і звичка може дуже глибоко вкорінитися.

Покараннями та сварками батьки дійсно можуть вплинути на дитину, й вона перестане гризти нігті. Але зазвичай це призведе до формування іншої поганої звички (виривання волосся, психогенний свербіж та інше).

Краще спокійно пояснити дитині, що це неправильно, і розібратися в причинах такої поведінки. Може бути таке, що дитина починає гризти нігті й це проходить самостійно, якщо трохи допомогти. Наприклад, коли відволікаємо дитину від цього. Але, якщо звичка з’являється на фоні стресу та інших проблем і є проявом психічних розладів, то вона не зникає сама, якщо з нею не працювати.

Потрібно розуміти, що якщо дитина гризе нігті, це означає, що вона страждає та її щось мучить, але вона не може сказати словами, а говорить ось у такий спосіб. Тож батькам слід усвідомити проблему та спробувати знайти її причину. Не можна боротися лише із симптомом, батьки повинні розібратися із причиною того, чому їхня дитина почала гризти нігті. Ця причина завжди є.

Щоб діти не закривалися, а могли вільно спілкуватися з дорослими, слід ставитися до дитини з розумінням, з емпатією: дати зрозуміти, що вона в безпеці. Дітей добре заспокоюють іграшки-антистрес, можна ліпити щось із пластиліну чи тіста, також підходить малювання. Важливо не просто займати чимось дитину, а робити це разом. Неважливо, яким буде результат, концентруватися слід на процесі. Коли дитина робить щось разом із батьками, вона відчуває підтримку, почувається в безпеці. Так дорослі можуть працювати з їхніми страхами.

Покажіть дитині все багатство відчуттів – свідомо грайтеся з пальчиками малюка, дозволяйте чіпати різні середовища (гаряче, пухнасте, гостре), дозвольте гризти різні овочі, фрукти, силіконові іграшки – створіть максимальну кількість різних стимулів. Це допоможе розірвати зв’язок нігті-рот.

Якщо ви самі не можете впоратися та розумієте, що проблема може бути глибшою – зверніться до спеціаліста. Не треба боятися психолога, не потрібно цього уникати, адже психолог дійсно може допомогти. А якщо вчасно не виправити проблеми, то з часом це може перерости в щось більш серйозне.