Іграшка допомагає дитині створити власний світ, в якому тепло і спокійно. У ньому малюк розвивається, зростає, усвідомлює самого себе і оточення.
І іграшка займає в цьому світі особливе місце. Чому багато дітей в ранньому віці віддають перевагу м’яким іграшкам? Справа в тому, що для малюків велике значення мають тактильні відчуття і запахи. Іграшка, м’яка і приємна на дотик, буде подобатися дитині більше, ніж тверда і незграбна. Мишку або зайця можна обіймати, притискати до себе. З ним зручно спати і навіть використовувати замість подушки. Обіймаючи м’яку іграшку, малюк відчуває ніжні дотики, схожі з дотиками маминих рук, губ, грудей. Тому іграшка може на деякий час відволікати малюка під час відсутності найріднішої людини, а вночі – заспокоювати. 

У ранньому віці діти ще не вміють дружити з однолітками. Але підсвідомо потребують цього. Саме тому м’яка іграшка стає об’єктом, з яким малюк починає дружити. Він розділяє з нею радість, образи, може розповідати вигадані або справжні історії. Спілкування з м’якою іграшкою розвиває потребу в спілкуванні, вчить співчуттю, турботі. Діти прагнуть розділити емоції з іграшкою як з близькою істотою.

Малюк вважає іграшку живим предметом, вірить, що заєць може нудьгувати, хворіти, хотіти їсти або спати. Граючи і спілкуючись із ним, хлопчик чи дівчинка прагнуть задовольнити його потреби, поділитися сокровенним.

Спілкуючись із іграшкою, дитина вчиться виявляти емоції: обійми, поцілунки, погладжування плюшевого друга говорять про те, що для дітей ці прояви мають велике значення.

Іграшка для дитини не просто предмет, вона – важлива частина особистості, життя, існування. Запах, текстура, відчуття, пов’язані з нею, для малюків можна порівняти з найпотаємнішими почуттями. Плюшевий друг – мовчазний охоронець дитячих секретів і таємниць, той, хто не зрадить, кому можна довіряти. Наявність улюбленої іграшки сприяє розвитку творчих нахилів і навичок спілкування. Дитина розмовляє з іграшкою, розповідає історії, ділиться враженнями. 

Улюблена іграшка дійсно стає найкращим другом, коли дитині самотньо або сумно. Якщо малюк стикався з негативом, він розуміє, що плюшевий ведмедик не стане його лаяти або засуджувати, тому довіряє іграшці свої почуття, ділиться з нею думками, переживаннями і просить поради. Нерідко у вигаданих діалогах дитині вдається знайти відповідь на важливі для неї питання.

Бесіди з ляльками розвивають логіку, сприяють розмовним навичкам, розширюють словниковий запас. Батьки, що спостерігають за цим процесом, не повинні обривати дитячий монолог, інакше дитина почне робити це потай від усіх. Навпаки, слід прислухатися, адже така розповідь може приємно чи неприємно здивувати маму й тата. 

Прихильність до м’якої іграшки може тривати роками, аж до юнацького віку. Тому батькам не варто брати на себе сміливість викидати її або ховати, оскільки дитині буде нанесена душевна травма. І в жодному разі не нав’язуйте дітям іграшки, дозволяйте їм самим вибирати те, що до душі. Малюкові важливо особисто обрати собі друга, який з ним розділить дитинство. Ставтеся з повагою до дитячого вибору і до самої іграшки, адже малюк нерідко ототожнює себе з нею.