Діти завжди вчаться, спостерігаючи за людьми навколо (насамперед батьками), і як губка вбирають усі моделі поведінки, які помічають у батька й матері. Усе, що діти бачать удома, починають вважати нормальною поведінкою. Тому взаємини у вашому подружжі мають на ваших дітей довготривалий вплив. Спостерігаючи за вами, діти формують уявлення про те, що таке любов. І це уявлення зберігається впродовж усього життя.

Одні подружні пари вважають цілком нормальним демонструвати любов і близькість у присутності дітей, інші – соромляться це робити. Спостерігаючи за батьками, діти переймають у них розуміння любові. Зокрема, вони вчаться у батьків проявів близьких стосунків. 

У деяких сім’ях прийнято обійматися і виявляти інші форми фізичного контакту. Діти з таких сімей виростають відкритими й товариськими людьми. Вони легко висловлюють свою приязність і добре ладнають зі своїм оточенням. Діти з більш консервативних сімей часто відчувають труднощі при вираженні емоцій і бувають сором’язливими.

Батьки, котрі спілкуються на підвищених тонах і кричать один на одного, самі того не підозрюючи, вчать дітей, що така агресивна поведінка – можливий спосіб виявити свою любов. Водночас, якщо дитина бачить, що її батьки здатні вибачати один одному, то й сама вчитиметься цінувати взаємини з іншою людиною, просити вибачення у випадках, коли помилялася.

Якщо батьки цікавляться один в одного, як минув їхній день, дитина розуміє, що для підтримання приязних стосунків дуже важливе спілкування. Тому прагнутиме бути більш товариською, ввічливою, чесною. Якщо батькам бракує спілкування, то й дитина може не розуміти, наскільки важливо висловлювати свої почуття. Дорослішаючи, вона стає замкнутою, нездатною відкриватися своїм друзям і близьким людям.

Коли батьки поважають і підтримують один одного, дитина розуміє, що любов передбачає повагу. А якщо ж один із подружжя завжди прагне змінити іншого, дитині в майбутньому може бути важко полюбити іншу людину такою, якою вона є. У будь-якій ситуації вона звинувачуватиме іншу людину, шукаючи в ній недоліки. 

Якщо обоє батьків час від часу відкладають усі свої справи, аби провести час наодинці, дитина засвоює, що любов не згасає, навіть коли двоє людей змушені перебувати далеко один від одного. З іншого боку, коли батьки настільки прив’язані один до одного, що припиняють спілкуватися з друзями й відкидають справи, які їм подобалися раніше, дитина робить висновок, що без фізичної близькості любов неможлива.

Якщо батьки довіряють один одному, дитина розуміє, наскільки це важливо для стосунків. У старшому віці вона легше довіряє людям, не страждає від підозрілості й не боїться взаємин. А малюк, який відчуває, що шлюб її батьків нестабільний, починає думати: «Завжди потрібно очікувати на гірше». Вона стає замкнутою, і це ускладнює її стосунки з іншими людьми.

У деяких сім’ях не прийнято, щоб чоловік допомагав дружині в домашніх справах. Дитина, зростаючи в такій родині, може зробити висновок, що дотримання подібних правил і сімейних традицій важливіше за любов.

З іншого боку, батьки, які допомагають один одному в усіх справах, дають зрозуміти дитині, що в сімейному житті важлива рівноправність. Це стосується не тільки виконання домашньої роботи. Обоє батьків повинні поважати працю один одного й усіляко надавати взаємну допомогу.

Згідно з відомою сентенцією, «дитина вчиться не того, що ви їй говорите, а того, що ви робите». Діти засвоюють життєві цінності, спостерігаючи, як батьки поводяться один з одним. Переконайтеся, що ви подаєте їм гарний приклад.