З чого все починається? Мама кладе малюка поруч із собою в ліжко для того, щоб забезпечити спокій вночі всім мешканцям квартири, та й собі полегшує нічний догляд за дитиною. Адже коли немовля поряд, їй не доводиться прокидатись по кілька разів, аби переконатись, що дитина в порядку, чи пробуджуватись від криків-прохань про годування. Спостереження довели, що малюки, які сплять поряд із батьками, сплять більш спокійно й зростають більш емоційно врівноваженими.

Якщо батьківське ліжко велике, то є шанс, що добре поспати вдасться всім: і мамі, і тату, і малюку. Однак, якщо місця для трьох недостатньо, існує загроза того, що хтось із дорослих у сплячому стані ненавмисно притисне дитину вагою свого тіла.

Спальня батьків – це зона особистого простору мами й тата. Поява у ній дитини не завжди є очікуваною. Малюк може ненароком стати свідком близькості між мамою й татом, що може спричинити травму на все життя і викликати психологічні проблеми.

Деякі батьки обирають роздільний сон з перших років життя дитини. Як не привчити малюка спати з батьками? Дотримуватися такого принципу не завжди вдається з різних причин: хвороба, переляк, нічні кошмари, почуття самотності тощо. Цілком зрозуміло, що, знайшовши прихисток від проблем, дитина навряд чи захоче покинути це місце затишку добровільно.

Чому так важливо, щоб дитина спала окремо від батьків? Одну з причин ми вже назвали – діти не повинні бути свідками сексуальних стосунків мами і тата. А ще слід зауважити, що дитина швидко росте, тож яким би широким не було ліжко, втрьох спати буде не дуже зручно. І останнє: коли малюк дорослішає, відбувається підміна понять і він плутається в розподілі ролей в сім’ї. Наприклад, хлопчик починає відчувати себе головним чоловіком в родині, раз він спить в одному ліжку з мамою, а батько для нього відходить на другий план. В подальшому вирішити таку проблему іноді вдається тільки за допомогою психолога.

Тож, якщо ви розумієте, що дитина не хоче добровільно покидати батьківське ліжко, але усвідомлюєте, що вже час відучити її спати з мамою і татом, – прислухайтеся до наших порад.

Облаштуйте для дитини її особисте місце для сну. Підберіть ліжко разом із малюком, прислуховуючись до побажань, оформіть його відповідно до вподобань дитини, постеліть на нього гарну постіль, покладіть зручну подушку та теплу ковдру. Існує безліч варіантів, однак найголовніше, аби дитині ліжечко подобалося і створювало у неї почуття безпеки. Тоді потреби і бажання залишатись у батьківському ліжку не буде.

Не потрібно раптово «виганяти» дитину зі свого ліжка. Намагайтеся крок за кроком збільшувати дистанцію між вами. Спершу можна поставити окреме дитяче ліжечко поряд із власним. Так дитина буде знаходитись поруч, однак на своїй території. Пізніше спальне місце малюка можна перенести трохи далі, а з часом – в іншу кімнату.

Покладіть поруч із малям улюблену іграшку – «охоронця». Вона ніби стане вашим заступником. Щоранку дякуйте їй за те, що дитина спокійно спала всю ніч. Говоріть, що вона впоралася зі своїм завданням. Постарайтеся бути поруч, коли малюк прокидається: раптове зникнення мами і тата – один з головних дитячих страхів.

Для оздоблення дитячої кімнати обирайте світлі кольори. Краще за все надавати перевагу світлим шпалерам. Дзеркала й інші масивні фігурні предмети в темряві можуть створювати страшні тіні на стінах, тож від них слід або відмовитись взагалі або розмістити їх у кімнаті, враховуючи цей момент.

Прикрасьте дитячу зображеннями улюблених героїв мультфільмів та казок, тоді кімната буде викликати у дитини позитивні емоції, і вона швидше звикне до нової атмосфери. Обов’язково поставте в кімнаті світильник-нічник.