Часто в підлітковому віці дитина ні в що не ставить слова мами і тата, не виконує прохання, не слухається, погано вчиться. Що робити в цій ситуації? Довіра в сім’ї обов’язково має бути присутньою. Треба навчитися слухати свого малюка. У нього на все є своя думка, яка має враховуватися у вирішенні будь-якого питання. 

Малюк повинен відчувати, що йому не заподіють зла, що його люблять і не скривдять. Не можна кричати на дитину, ображати її, піднімати на неї руку. Вона стане боятися батьків, замкнеться в собі і не буде відвертою.
Не слід категорично нав’язувати свою думку, розмовляти наказовим тоном. У цьому випадку малюк навчиться сліпо виконувати накази, не думаючи. Завжди буде дивитися в бік батьків, боячись зробити щось не так, як хочеться їм. А дитині потрібно навчитися робити вибір і ухвалювати рішення самостійно. Треба надавати йому цю можливість, допомагаючи і м’яко направляючи. Не слід читати нескінченні лекції про його поведінку. Краще у формі гри розбирати якісь складні ситуації. Це весело, цікаво, і дитина винесе більше інформації для себе. 

З дітьми старшого віку можна (а іноді навіть потрібно) розмовляти суворо, але дотримуючись етикету. Дуже складно пояснити підліткам, як треба діяти. Гормональні зміни призводять до перепадів настрою, необдуманих вчинків. На тлі намагань самоствердитися можуть з’явитися комплекси, а тут ще й перша любов дасть про себе знати. Не можна з цього глузувати, знущатися за жодних обставин. У цей період потрібно буквально жити інтересами дитини, бути в курсі всіх її справ, але не нав’язуючись. Можна висловлювати свою думку в довірчих розмовах. А висновок підліток зробить сам, і, скоріше за все, правильний.

Чудово, якщо між батьками і дітьми складаються дружні стосунки. Проте в цьому випадку головне, щоб виховний процес не пішов у бік. Дружба дружбою, але батьки на сходинку вище дітей. Складно? Так, але спроба того варта. Де панують дружба і любов, обов’язково оселиться і довіра. Приклад батьків відіграє далеко не останню роль. Ніколи не повинні слова розходитися з ділом. Пообіцяли – виконали. Не впевнені, що виконаєте, – не обіцяйте. Дитина запам’ятає це і буде поводитись так само.

Не потрібно робити поганих вчинків. Не говоріть неправди один одному і дитині – вона швидко цього навчиться і буде брехати на догоду собі.
У присутності дітей не потрібно з’ясовувати стосунки, тим більше ображаючи один одного і розпускаючи руки. Ніколи не слід сварити дитину в присутності сторонніх, особливо її товаришів.

З раннього дитинства треба вчити дитину поважати старших. Зараз це дуже серйозна проблема. Потрібно показувати це на прикладі поваги до бабусь і дідусів, і не тільки своїх рідних, але й сторонніх. Ніколи не слід у присутності дітей у розмові засуджувати родичів, друзів, сусідів. Дитина бачитиме це і розумітиме, що вона теж має так само поводитись. 

Зрозуміло, складно знайти золоту середину. Дитина виховується в сім’ї, і батьки є для неї прикладом. Від того, наскільки вони правильно поводяться і будують свої стосунки, залежить їхній авторитет перед дітьми. Чесність і відкритість у відносинах і вчинках, повага до себе, дітей, своїх батьків і до оточення – ось основні стовпи вашої поведінки.

Також важлива довіра до дитини і разом з тим – м’який контроль. Дітям часто бракує уваги батьків, а значить потрібно частіше проводити разом час, цікавитися їхнім життям, емоціями, почуттями. Тоді батьки будуть мати великий авторитет, дитина буде пишатися ними і брати приклад.