З позиції батьків – разом або нарізно – немає різниці. Нічого страшного не станеться, якщо дитина якийсь час поживе зі старшим поколінням. Вона буде сита, під наглядом, одягнена, в садочок або школу відправлена і все у всіх буде добре.

З позиції дитини (якщо це не дуже і дуже тимчасовий крок і не надзвичайні обставини в родині), то це – зрада. Діти саме так сприймають цю ситуацію. Так, в більшості випадків бабусі і дідусі виховують дуже хороших і освічених людей, які стають гордістю сім'ї. Але все одно із зіпсованою і покаліченою психікою, адже дитина розуміє все, що поруч з нею відбувається. Особливо тоді, коли з якихось причин малюк відправлений на життя-буття до бабусі і дідуся, а мама або тато влаштовують своє нове життя після розлучення і досить часто влаштовують його дуже і дуже довго, настільки, що дитина встигає вирости. А ще тоді, коли в новій рожині мами або тата з'являються нові діти, яких від себе ніхто і нікуди не відлучає, а цей вимушений задовольнятися лише рідкими зустрічами. Або ж рідні батьки під приводом заробітків їдуть на дуже тривалий час, а виховання своїх чад перекладають на старше покоління. Потім вони, згодом облаштувавшись на новому місці, не поспішають забрати свою дитину до себе. У кожній життєвій ситуації є різні варіанти вирішення, і кожен для себе зробить потрібні висновки. 

Бабуся і дідусь відіграють важливу роль в житті дитини. У них є вільний час, якого зазвичай не вистачає батькам, а також досвід і терпіння. Діти з радістю бувають поряд з дідусем і бабусею і відчувають себе захищеними.
Дідусі й бабусі набагато простіше переносять голосистість і активність дитини, бувають толерантними і поблажливими. Але в той самий час вони часто потурають примхам онуків і надто балують їх.

Головне, щоб методи виховання, що застосовуються батьками, дідусем і бабусею, були однаковими і результативними. Це особливо важливо, якщо дитина часто залишається під опікою дідуся чи бабусі. Якщо вони рідко відвідують онуків, можна дозволити їм трохи побалувати малюків.

Зазвичай бабуся привносить в сім'ю затишок і почуття захищеності. Завдяки їй батьки можуть відлучитися з дому, не турбуючись за дітей.
Однак буває, що у бабусі і мами різні погляди на виховання дитини. У такій ситуації бабусі важко втриматися від критики, адже вона має більший досвід у вихованні.

Батьки намагаються не робити помилок, які відчули на власній шкурі. Однак це не означає, що вони стануть прекрасними вихователями. Їм не слід заплющувати очі на зауваження дідусів і бабусь, які щиро піклуються про онуків і бажають їм тільки добра. Дідусі й бабусі повинні розуміти, що їхня думка розцінюється лише як порада, а вирішальний голос все ж належить батькам. Дитина болісно переживає будь-яку несправедливості в сімейних відносинах. Тому слід йти на компроміс.

Внесок у виховання онуків є цінним лише в тому випадку, якщо він не порушує правил і законів, які панують в будинку. Бабусям не слід дозволяти онукам робити те, що забороняє мама. Якщо дідусь і бабуся дозволяють онукам сісти на шию, потурають усім їхнім примхам, заплющують очі на погану поведінку, то таким чином вони порушують виховний процес. Дідусям і бабусям слід прислухатися до побажань батьків і часом бути більш суворими з онуками.