Найголовніше правило, яке мають пам’ятати дорослі, аби надати підтримку дитині: коли вимкнули світло, ви маєте зберігати спокій. Впевнений і спокійний дорослий поруч – це запорука того, що дитина легше перенесе темряву.

Найкраще в ситуації ймовірного вимкнення електроенергії – йти на випередження та заздалегідь пояснити дитині, що світло може зникнути, аби для неї це не стало несподіванкою.

Дітям 2-3 років уже можна говорити про те, що в певних ситуаціях може різко зникнути світло. Варто пояснити, що в цьому немає нічого критичного, а тато й мама поруч; що боятися немає чого, а якщо тобі страшно – просто поклич маму. Також буде краще, якщо у дитини буде власний безпечний ліхтарик, яким вона зможе користуватися. 

Якщо дитину лякає темрява, запропонуйте їй посвітити ліхтариком та дослідити кімнату, в якій вона перебуває, перевірити, чи дійсно там хтось є. Якщо дитина каже, щоб ви нікуди від неї не відходили – не відходьте, а коли вам кудись потрібно, йдіть разом із нею. Уже після того, як ви стабілізуєте фізичний стан дитини, можна спробувати якісь відволікаючі ігри, скласти разом історію чи просто поспілкуватися. 

Співайте хором; грайте на музичних інструментах (можливо навіть на уявних); говоріть один з одним «тарабарською мовою», тобто вигаданою, намагаючись за інтонацією вгадати, про що говорить кожен. Корисно буде разом промовляти скоромовки; розповідати історії на задану тему або за заданий час (наприклад, за хвилину). Можна пограти в імітацію голосів тварин: хтось видає звук – інші вгадують. Пограйте в слова: наступний гравець називає слово на останню букву слова попереднього гравця.

Цікаво грати у слова навпаки, не записуючи їх. Наприклад, «чайник» – «кинйач», «стіна» – «анітс». А ще можна разом скласти казку, коли кожен говорить по реченню.

Зазвичай дітям подобається гра «Я загадав». До речі, вона не лише допоможе скоротати час у темряві, а й сприятиме розвитку мовлення дитини. Її правила прості: потрібно розказати про загадане слово, не називаючи його. Наприклад: «Я загадав – білий, холодний, скрипить під ногами, тане…» Ще один варіант гри: треба загадати предмет, а всі інші мають його вгадати, ставлячи запитання, на які ведучий може відповісти лише «так» чи «ні». Кумедно грати у «Дурниці». Один гравець пропонує початок речення, а інший до нього вигадує абсолютно «пришелепкувате» й нереальне продовження. 

Це лише кілька прикладів, можливо, ви придумаєте свої варіанти, змінивши правила.

Головне, пам’ятайте, що дитина повинна почуватися у безпеці. Важливо торкатися до дитини, тільки попереджуючи її та коли отримаєте дозвіл. Пам’ятайте, що в темряві відчуття дотиків сприйматиметься набагато гостріше.

Для контакту із тілом можуть бути потрібні пледи, аби накритися і відчувати більшу безпеку; льодяники, які можна розсмоктувати, щоби відчувати смак; жувальні гумки, вода, а також іграшки, які можна стискати в руках (м’які або поп-іти).