Як би це дивно не звучало, але батьки повинні чітко розуміти світ дитячих примх, щоб відчувати різницю між безпричинним, навмисним ниттям і справжньою проблемою, через яку можуть виникнути сльози. Виявити ці явища легко, оскільки вони носять систематичний характер.

Основні причини – це відсутність уваги з боку батьків, хвороби, прояв індивідуальності, відмова з незрозумілих для дитини підстав, психологічний дискомфорт. Кожна з перерахованих вище причин надзвичайно важлива для розуміння батьків, і вона вимагає окремого розгляду.

Тривала ходьба по магазинах або знаходження малюка на роботі разом з мамою протягом цілого робочого дня ‒ дуже складне випробування для дитини будь-якого віку, тому вона і починає вередувати. Не потрібно злитися на малюка, адже він просто втомився, і в даному випадку велика частина провини лежить саме на батьках. Краще робіть перерви і змінюйте обстановку. Наприклад, можна сходити в кафе, погуляти в парку тощо. 

Буває так, що дитина постійно ниє, переслідуючи бажання якомога довше залишатися маленькою. Це досить часто зустрічається в сім’ях, де є молодші братик або сестричка. І якщо до появи маленької дитини для малюка все було зрозуміло, адже батьківська турбота і увага були спрямовані тільки для нього, то зараз світ кардинально змінився. І такі зміни сприймаються як катастрофа. Тут від дорослих потрібні одночасно м’якість і твердість. Не можна піддаватися на провокації дитини, але разом з тим необхідно обов’язково приділяти якийсь період часу вдень або ввечері для спілкування тільки з маленьким вередою, щоб він зрозумів, наскільки він важливий для своїх батьків.

Можливо, дитина плаче, бо у неї щось болить. Якщо проблема не стосується серйозного захворювання, то не потрібно акцентувати багато уваги при ударах і падіннях малюка, інакше з часом це може перерости в цілі «традиції» із заспокоєння дитини. Поясніть малюку, що такі ситуації можуть бути з усіма, і головне при цьому ‒ вміти терпіти невеликий біль. 

Що робити, якщо ваш малюк все ж придбав звичку домагатися бажаного криком або дістає домашніх постійним і методичним ниттям? Як мають поводитися дорослі? Перш за все, потрібно чітко усвідомити, що методи покарань, лайки і шантажу в цьому випадку категорично протипоказані. Реакція на плачі та істерики повинна бути спокійною. Якщо ви будете кричати на малюка, то обстановка буде тільки загострюватися, і це може призвести до істеричної драми. При відсутності реакції на його крики з часом малюк зрозуміє, що таким чином нічого не доб’ється. Не карайте його з приводу плаксивості ‒ краще хваліть за доброту, акуратність та інше. Відволікайте капризулю від його дитячої біди, перемикаючи увагу, і він забуде про причини розладу. Якщо малюкові дійсно погано ‒ пожалійте і підтримайте його, щоб він зрозумів, як його люблять і як потрібно поводитись в певних випадках. Якщо дитина хникає і ниє, не перестаючи, підведіть її до дзеркала, і запитайте, чи подобається їй така зовнішність. При цьому уникайте своїх коментарів з цього приводу, зберігаючи спокійний тон голосу. Якщо день пройшов без капризів, похваліть дитину ввечері за це. Можна також видавати в якості заохочувального призу невеликі медальки.

Всі наведені вище поради допоможуть впоратися з істерикою у дітей. У жодному разі не можна піддаватися на маніпуляції маленького шантажиста.
Потрібно не ігнорувати сльози, а спокійно прояснити ситуацію, щоб не залишати малюка наодинці з невирішеними проблемами. Неприпустимо підвищувати голос, перекрикувати дитину, обзивати її образливими прізвиськами, застосовувати фізичний вплив. В результаті дитина закриється в собі та зачаїть образу. Не забороняйте малюкові плакати ‒ таким чином ви пригнічуєте його емоції, що може привести до нервових розладів.

І хоча приймати, розуміти і по-доброму обходитися з дитячим ниттям ‒ аж ніяк не просте завдання, проте це чудовий шлях збудувати міцну та надійну прихильність між вами і вашою дитиною. Відповідаючи на ниття малюка любов’ю та ласкою, ви розвиваєте його емоційну сферу і зміцнюєте зв’язок між вами.