Перші роки життя дітей – найблагодатніший час, коли батьки мають можливість виховувати, розвивати їх, готуючи до життя. Надолужити втрачене згодом буде майже неможливо. Якщо у родині створено умови, що випереджають та стимулюють розвиток малюка – розширюються його можливості пізнавати навколишній світ та проявляти себе у найрізноманітнішій діяльності. 

Діти з раннього віку мають величезні запаси креативності. Але, на жаль, із часом ці запаси вичерпуються, а згодом і зовсім зникають. Давайте з’ясуємо, в чому ж річ і яких помилок ми припускаємось як батьки, чим здатні зруйнувати творчий потенціал власних дітей.

• Постійна винагорода шкодить!

Якщо цікавість дитини щоразу стимулювати чимось конкретним, то дитина докладатиме рівно стільки зусиль, скільки треба, щоб отримати обіцяну винагороду. Таким чином, усі види винагород працюють навпаки – зменшують задоволення від творчої діяльності та призводять до невміння оцінити власні зусилля і результат від праці. 

• Посилений контроль та зайва допомога

Постійний нагляд і надмірна участь з вашого боку в усьому, чим займаються діти, також шкодять прояву творчості. Якщо ви постійно пильнуєте їх і виконуєте за них їхню роботу, в результаті вони так і не навчаться робити помилки і виправляти їх, не зрозуміють, що мають право на помилку, що не помиляється той, хто нічого не робить. 

• Обмежений вибір

Діти ростуть у системі, яка вчить, що "є тільки одна правильна відповідь". Більшість ігор проходять точно за інструкцією, а це не залишає достатньої свободи та можливостей для дітей проявити власну творчість, кмітливість та фантазію. Наявність додаткових варіантів у виборі є стимулом для подальших пошуків альтернатив та розвитку критичного мислення.

• Надмірні очікування 

У наших очікуваннях стосовно дітей ми часто керуємося власною інтуїцією, тож інколи наполягаємо на тому, що не враховує не лише здібностей дитини, а й її можливостей. Надмірно високі очікування призводять до ретельного виконання завдань та чіткого дотримання встановлених правил і принципів. Результат? Такого роду натиск на дітей відвертає їх від будь-якого роду дослідження, експерименту і проявів креативності. Інколи надмірно амбіційні очікування батьків виходять за межі природних можливостей дитини.

І головне – найпростіший спосіб переконати дитину, що креативність – це не порожній звук, а те, що варте уваги, часу та зусиль, – самим стати прикладом для творчого наслідування. Якщо ми особисто займаємося тим, що потребує креативності, а діти тим часом мають змогу спостерігати за нами, то це ідеальна можливість, яку слід використати повною мірою.