Відчуття, коли все, що любиш, руйнується. Страх паралізує. Не знаєш, що робити і куди бігти... Приблизно так можна описати стан паніки. Однак не можна йому піддаватись. Але ж дитину, яка переживає панічну атаку, не можна заспокоїти за допомогою логічних переконань. Страх повністю паралізує здатність людини до логічних міркувань, і вона знаходиться під владою емоцій.

З біологічної точки зору, коли ми відчуваємо небезпеку, ділянка головного мозку під назвою мигдалеподібне тіло запускає реакцію «бий або біжи». Разом з тим відключається кора головного мозку, що відповідає за логічне мислення і раціональну оцінку ситуації. Якщо точніше, здатність людини до раціонального мислення не зникає, а лише сповільнюється. Коли людина відчуває панічну атаку, їй найкраще допоможуть техніки, спрямовані на зняття вторинних симптомів, таких як прискорені серцебиття і дихання, підвищений тиск тощо.

Дуже важливо в критичних ситуаціях не концентруватися на емоціях. Перемикатися треба на себе, на своє тіло. Перш за все це дихання. Слідкуйте за своїм диханням, уповільнюйте його, коли тривога зростає і з’являється страх. 

Добре допомагає проста вправа – повільне глибоке дихання. Якщо ви хочете допомогти дитині подолати сильний страх, запропонуйте їй зробити кілька глибоких вдихів і видихів. Також корисно використовувати техніки усвідомленості, іншими словами – концентруватися на чомусь, що відбувається в даний момент. Наприклад, ви можете запропонувати дитині називати те, що вона чує, бачить у даний момент, які запахи і смаки відчуває. Або можна запропонувати дитині сфокусуватися на якомусь одному предметі і описати його в найдрібніших деталях. 

Є система дихання по квадрату: на рахунок «один», «два», «три», «чотири» треба вдихати; потім на рахунок «один», «два», «три», «чотири» слід затримати повітря; на рахунок «один», «два», «три», «чотири» – видихати і на рахунок «один», «два», «три», «чотири» – затримати повітря. Зробити вправу потрібно декілька разів. Ще дуже дієвий спосіб – подвійний видих: на «один», «два», «три», «чотири» вдихаєте, рахуючи при цьому далі, і на «вісім» видихаєте. Повторіть кілька разів. Виконуючи цю вправу, можете уявляти перед собою свічку, яку задуваєте. Це, по-перше, фізіологічно дає певний сигнал мозку, і відповідно виробляється набагато менше тих гормонів, які впливають на емоції страху. З дітьми це можна перетворити на невеличку гру, яка допоможе відволіктись усім разом. 

Важливо не намагатися умовити дитину заспокоїтися, коли вона відчуває панічну атаку. Фрази: «Не бійся», «Нічого страшного не сталося», «Все добре» тощо не працюють. Люди в стані паніки не здатні мислити раціонально. Зрозуміло, не варто говорити дитині, що привід для страху є. Але іноді корисно просто визнати її почуття. Ви можете сказати їй: «Я бачу, що ти дуже наляканий».

І головне, пам'ятайте: коли ви намагаєтеся впоратися з негативними емоціями дитини, ви повинні вміти регулювати свої власні емоції. Якщо, дивлячись на дитину, котра переживає панічну атаку, ви самі відчуваєте тривогу, страх або реагуєте на ситуацію з гнівом чи розчаруванням, це тільки погіршить ситуацію і посилить негативні емоції дитини.