Найімовірніше, немає людини, яка жодного разу в житті не брехала. Обманюють усі. І дорослі, і діти. За статистичними даними, доросла людина говорить неправду в середньому 4 рази на день, а це 1460 (!) разів на рік. Якщо йдеться про дітей, то їхня брехня – це симптом того, що дитині погано. Це сигнал про допомогу, щось не так в душі дитини, в сімейних стосунках, в душі у мами чи тата.
 
Дуже важливо брехню дитини не сприймати як проблему лише малюка – ви повинні пам’ятати, що це спільна проблема. Прислухайтесь до дитини: про що вона обманює? Уважно ставтесь до її слів, навіть якщо це неправда. Замисліться над тим, чому малюк говорить неправду і яку користь отримує від того, що бреше. І найважливіше – не карайте дитину, якщо ви не відповіли на попередні запитання.

Важливо навчити дитину говорити правду. Не сварити за брехню, а власним прикладом показувати, що правда – це добре. Якщо вам довелось сказати неправду і дитина звернула на це увагу, не бійтесь пояснити, чому ви так вчинили. І обов’язково нагадайте, що говорити неправду – це погано.

Але пам’ятайте! Маленькі діти не зовсім обманюють. Коли малюк стає дошкільням, його уява розвивається, він починає досліджувати власні думки і може почати складати історії. Дошкільнята можуть міксувати казку і реальність. Вони поєднують історії, ліплять докупи те, що побачили по телевізору, з реальними подіями. Старше дошкільня може обманювати, щоб отримати перевагу або щоб захиститись проти небажаних наслідків. Наприклад, щоб у дитини не забрали іграшку.

Хоча нам ніби не подобається обманювати, але це все частина природного, нормального зростання і розвитку. Що робити?

• Реагуйте спокійним тоном і розглядайте ситуацію як можливість для навчання. Наприклад: "Я впевнений, що все трапилось не зовсім так. Ти думаєш, все було саме так?" Якщо обман болючий для вас, можете запитати: "А як би ти почувався, якби хтось сказав таке тобі?"
• Сфокусуйтесь на тому, щоб вирішити проблему разом. Наприклад, дитина розмалювала підлогу. Можете сказати: "Зазвичай ми малюємо на папері. Ходи і допоможи мені, почистимо все разом".
• Поясність, чому правда важлива. Наприклад, дитина ховає від вас ножиці чи вмикає фен у розетку. Ви повинні переконати малюка, що правда допомагає вам його захистити.
• Впровадьте практику переговорів з дитину у певних речах. Вона має знати, що її думку враховують щодо того, що малюк їсть, одягає і чим грається. Тоді малюк не вигадуватиме історію, щоб зробити все по-своєму.

Головне – ніколи, за жодних обставин не називайте дитину брехуном. Це жахлива помилка. Ця проста фраза може травмувати та мати погані наслідки. Якою б не була мотивація першої брехні, наступного разу в голові буде думка: «Мама все одно не повірить мені, тож навіщо говорити правду?» Це спричинить погіршення емоційного стану та може породити серйозні комплекси. Це основне правило. З будь-якою ситуацією можна впоратися, варто лише приділити більше уваги дитині. Адже у кожної неправди є своя причина, і дорослі мають її знайти, аби у майбутньому таке не повторилося.