Перейти до основного вмісту

«Мамо, я боюся!»: чому діти бояться і що з цим робити


Чи нормально, що дитина боїться? На початку свого життя малюк остерігається майже всього нового. І це природно. Про навколишній світ він знає, без сумніву, небагато. Отже здатен скоріше фантазувати, ніж формувати логічні зв’язки між явищами. Іншими словами, дитині важко відокремити реальність від вигадки.

Мамо, я боюся!

Здається, боротися зі страхом немає потреби, адже це природна реакція на загрозу, вона допомагає уникати небезпек, адаптуватися. А що робити, якщо дитина боїться… цукрової вати, букетів або скульптур з острова Пасхи? Та ще й так, що не може спати вночі або втікає зі свят? 

Що таке дитячі страхи: привід для серйозного занепокоєння чи просто дитячі капризи, вигадки дітей у спробі привернути до себе увагу дорослих? Більшість дорослих вважає дитячі страхи примхами малюків і не приділяє їм потрібної уваги. «Не вигадуй! – каже дитині батько. – Ніяких Бабаїв не існує, тому негайно лягай спати і заплющуй очі!»

Звісно, для дошкільнят побоювання – це норма. Якщо дитина здорова, більшість страхів минають із часом і майже непомітно.

Звідки беруться фобії? Якщо дорослий надто емоційно попереджає дитину про небезпеку, використовуючи формулювання. Психологи стверджують, що саме реакція батьків лякає дитину більше, ніж сама ситуація, щодо якої виникла реакція. Типовим чинником дитячої фобії є свідоме залякування дорослими. Батьки використовують вигаданих персонажів, які мають утихомирити їхнє чадо. Натомість Бабай та Баба Яга «переїжджають» із мультфільму в підсвідомість малюка, граючи з його уявою. Надмірна батьківська турбота підкреслює слабкість та незахищеність маляти, і в нього у результаті цього не виникає відчуття самостійності та здатності про себе подбати. 

Як допомогти, якщо в сина чи доньки фобія? Звісно, звернутися до психотерапевта. Але варто мати таку собі «домашню аптечку» проти страхів – що робити, якщо дитина занепокоєна.

Додайте емоцій. Якщо будь-які почуття примішуються до страху, він не здатен витримати конкуренції. Цікавість, сміх, здивування – все стане в нагоді. Розкажіть щось цікаве про об’єкт страху, подайте його в смішному вигляді.

Малюйте страх щодня. Введіть за правило щодня малювати страх. А потім разом з дитиною додавати до нього кумедні елементи. Дуже швидко ви отримаєте ефект.

Складіть разом казку. Попросіть, щоб дитина описала свій страх у вигляді казкового сюжету. А потім допоможіть їй створити нову версію, в якій дитина перемагає чудовиськ або товаришує з ними. Хай малюк постане сильним і рішучим, а не слабким і боязким.

Влаштуйте ляльковий театр. Це дозволить вилити назовні переживання, самостійно вирішити внутрішній конфлікт. Дитина примірятиме різні ролі, і їй корисно побути і тим самим «страховиськом». Варто програти сюжет «Що станеться, якщо…»: спочатку нехай дитина проговорить найгірший варіант, який їй ввижається. А потім програйте оптимістичний варіант розвитку подій.

Страхи – явище негативне, і задача дорослого – допомогти дитині. Розумне керування сильними дитячими страхами необхідне для емоційного здоров’я малюка. Реагуйте на страхи вашої дитини спокійним співчуттям. Не можна зменшувати та ігнорувати страх, а також дражнити дитину. Розкажіть дитині про свій власний досвід зіткнення з подібним об’єктом чи ситуацією, а також про те, що ви думаєте про сміливість та можливості вашої дитини в подібній ситуації. Подавайте гарний приклад. Аналізуйте свої слова і вчинки, щоб не передати свої хвилювання і тривогу дитині. Дитина може наслідувати вашу поведінку, думки.

Передбачайте потенційно страхітливі ситуації, вживаючи необхідних заходів для зменшення страху. І пам’ятайте: захист не має бути надмірним, але ви повинні забезпечити його у тому обсязі, якого потребує ваша дитина.