Так, діти непостійні, їхні інтереси і переваги можуть змінюватися кілька разів за день. Але це не означає, що треба ігнорувати або ставитися несерйозно до того, що говорить дитина. Якщо малюк розповідає про те, що з ним ніхто не дружить, значить, в даний момент він дійсно так відчуває і його це непокоїть.

Завдання батьків – розібратися, чи ця ситуація тимчасова або у нього дійсно є проблеми в спілкуванні з однолітками. Щоб це зрозуміти, варто регулярно спілкуватися з дитиною, цікавитися тим, як пройшов її день. Крім того, звертайте увагу на настрій, з яким дитина йде в дитячий садок і повертається з нього, чи хоче туди ходити. А ще про наявність у вашого сина або дочки друзів завжди можна дізнатися у вихователів, які проводять з дітьми більшу частину дня.

Якщо дошкільник дійсно ні з ким не спілкується, чи повинно це турбувати батьків? Адже він же ще маленький – може, само пройде?..

Спочатку з’ясуйте, можливо, вашого малюка влаштовує такий стан речей. Так, є такі діти (та й дорослі), яким комфортно перебувати на самоті. Їх нібито обтяжує спілкування з однолітками, а на самоті вони чудово почуваються. Якщо по самій дитині видно, що для неї це не є проблемою, то і нав’язувати йому друзів не варто. Дитина, навпаки, може відчувати дискомфорт, якщо її насильно втягують у спілкування з іншими дітьми. Це зовсім не означає, що малюка потрібно ізолювати від однолітків і у нього ніколи не буде друзів. Просто йому потрібно підібрати більш комфортне середовище, в якому він зможе спокійно вчитися взаємодіяти з людьми, не наражаючись на зайвий стрес і тиск. 

Що робити, якщо дитина дійсно не має друзів і ні з ким не грається, але при цьому хоче спілкуватися і страждає через цю ситуацію? 

Панацеї немає, як не існує і чіткого алгоритму дій. Тільки знайшовши причину, батьки зможуть зрозуміти, в якому напрямку рухатися далі. Можливо, досить буде поговорити з вихователем, щоб він ввів дитину в колектив. Іноді потрібно навчити малюка простих фраз і правил для успішного спілкування з однолітками або звернутися за допомогою до психолога. Бувають і такі випадки, коли краще перевести дитину в інший дошкільний заклад. Варіантів багато, і всі вони залежать від конкретної ситуації.

Чи є способи «профілактики» невміння дружити і спілкуватися? Що ми можемо зробити для дитини в ранньому віці, щоб, зростаючи, вона не зіткнулася з цією проблемою? Може, більше спілкуватися з нею або дивитися мультфільми про друзів?

Для того, щоб розвивати навички спілкування, розкажіть дитині, як діяти, коли вона хоче з кимось познайомитися: привітатися, представитися, запитати співрозмовника, як його звуть, запропонувати спільну гру тощо. Також можна пограти в «знайомство», наприклад, заново познайомитися з бабусею, татом чи сестрою, перезнайомити всі іграшки (на іграшках, до речі, дуже зручно відпрацьовувати будь-які ситуації).

А ще важливо підготувати дитину до того, що не всі діти бувають доброзичливі у відповідь: хтось може сам бути досить скромним або просто не хотіти в даний момент спілкуватися, інший може бути невихованим і грубим (таке теж трапляється), але це не означає, що сама дитина погана і щось зробила неправильно.

Це такий базис для успіху в спілкуванні дитини. Однак навіть він не гарантує того, що дитину оминуть усі проблеми в спілкуванні. Тут головне, щоб малюк відчував підтримку і знав, що за його спиною завжди є батьки, які готові вислухати і допомогти в будь-якому питанні.