Якщо ви уникатимете цієї теми, діти знайдуть інформацію без вас. В такому разі вони навчатимуться на прикладах поведінки та ставленні, змодельованих іншими дорослими, зі ЗМІ чи популярної культури, і, звичайно, у своїх однолітків. Займіть проактивну позицію у цьому питанні. Важливо бути відкритими до запитань дитини та використовувати слушну нагоду, аби пояснити ті чи інші речі, які вважаєте доречними.

Таким приводом може бути повідомлення, що хтось з близьких чи подруг вагітний, коли у кіно чи на телебаченні з’являються теми про статеве дозрівання, побачення, секс чи кохання, коли в рекламі, книгах, кіно чи будь-якому іншому місці висвітлюються гендерні стереотипи, коли натрапляєте на рекламу чи продаж прокладок, тампонів, протизаплідних засобів, презервативів тощо. Приводів – безліч. Головне завдання – розпочати відкриту та довірливу розмову.

Більша частина пересторог з цієї теми – у головах батьків. Ми не переймаємося, чи розказати чотирирічній дитині, як працюють її м’язи, що відбувається з їжею в животику або чому кліпають очі. Але ми ніяковіємо, коли питання стосуються статевої системи. Діти невинні, і перше відчуття незручності й сорому в них вкладаємо саме ми – навіть несвідомо: своїми інтонаціями, зміною міміки, вони ловлять наші невербальні сигнали.

Тому будь-яка «просвітницька діяльність» батьків має починатися з роботи над собою, над своїми реакціями. Подумки ведіть діалоги з дитиною, подумайте, які запитання можуть заскочити вас зненацька або проговоріть зі своїм партнером, подругою, будь-якою близькою людиною цю ситуацію. Вчіться говорити «незручні» слова спокійно і з усмішкою, попрацюйте над модуляціями голосу.

Одним із перших питань про «це» є «Звідки я взявся?». Тому ось правила, які будуть працювати для питань на цю тему:
1. Завжди відповідаємо тільки правду. Жодних лелек, капусти і купівлі дітей у магазинах. Немає такого віку, в якому дитині «зарано» знати правду.
2. Правда має відповідати віку дитини, тому адаптуйте розповідь для малюка, аби поняття були зрозумілими і доступними.
3. Відповідаємо на те питання, яке отримали. Немає потреби, почувши «звідки я взявся?», одразу розповідати дитині все про сексуальне життя. Достатньо сказати щось на кшталт: «Тебе народила мама. Коли ти був зовсім маленький, ти жив у мами в животику, а потім, коли став більшенький, мама поїхала в спеціальну лікарню і тебе народила».

Головне, що має винести дитина з кожної такої розмови – переконання, що спілкуватися про це безпечно, ви завжди готові відповісти і до вас можна підходити знову й знову. Дайте мозку дитини можливість працювати і самостійно доходити до наступних запитань.

У початковій та середній школі можна дати дитині книгу про анатомію чи статеве дозрівання для самостійного дослідження. Час від часу запитуйте дитину, про що вона дізналася, що її заплутало, і відповідайте на запитання.

Найголовніше – дати зрозуміти дитині, що вона може звертатися за підтримкою, не боячись сорому чи осуду.

Розмови з дитиною про секс не свідчать про батьківство без цінностей. Це про навчання дітей розумінню, що сексуальні думки та почуття є нормальними, про важливість безпеки, захисту здоров’я і поваги. В майбутньому це дає батькам можливість продовжувати розмови на більш серйозні теми.

Будьте уважним слухачем. Дізнайтеся, про що думає ваша дитина, говорячи про свої стосунки чи сексуальні переживання. Що означає для неї чи нього мати хлопця чи дівчину? Також корисно поговорити про друзів дитини. Підлітки можуть розповідати більше про своїх друзів, ніж про себе, але, слухаючи те, що роблять їхні друзі, ви зможете зрозуміти, як почувається і про що думає ваша дитина.