Вмовляння, погрози, шантаж - на що тільки не готові піти батьки, аби їхнє чадо не залишилося голодним! Але дорослі навіть не підозрюють, які негативні наслідки можуть мати такі методи. Звичайні та невинні, на перший погляд, фрази можуть сформувати нездорові харчові звички у дитини та принести безліч непотрібних емоцій. 

І якщо мами більш-менш справляються з таким складним завданням, то коли татко лишається наодинці з цією місією, то тут можна чекати біди. Ми зібрали основні поради, аби допомогти татусям впоратися з харчуванням малюка і при цьому зробити це ще й педагогічно правильно.

Очікувати, що дитина сидітиме, як зайчик, і слухняно розтулятиме ротик для кожної ложечки, - щонайменше наївно. Зберігайте спокій! Геть усі діти, розпочинаючи «кар’єру їдуна», намагаються запхати руки в тарілку, здерти з себе слинявчик, вихопити ложку, перекинутися разом зі стільчиком - і все це одночасно. Лаяти за це ну зовсім не варто - бо їжа не мусить асоціюватися з насильством чи переляком через ваш сердитий голос.

Дайте дитині награтися. Дозволяти гратися з їжею чи ні, вирішує кожна сім’я по-своєму. Але точно слід виділити малюкові приладдя й посуд, що не б’ється, аби він міг тісненько з ними познайомитися. 

Готуємо місце для трапези.

Прибираємо з поля зору малечі іграшки, крім улюбленої «персональної» ложечки. Телевізор, комп’ютер, телефон - усе відкладаємо на потім. Під час перекусу підтримуємо інтерес розповідями про смачну їжу. Це дуже важливо! Такими примовками ми зацікавлюємо конкретною стравою і процесом їди. А ось «заговорювати зуби» малюкові - відвертати його увагу так, аби він лишень «рота розтуляв», - це якраз дуже небезпечно. 

Ложечку за маму…

Коли ми вмовляємо малюка щось з’їсти, бо «мама старалася, готувала», «тітка образиться» й «тато не одужає, якщо ти не доїси» - це вкрай нечесна гра. Хоча б в тому, що своєю їдою та поведінкою дитина ну ніяк не спроможна вплинути на здоров’я й щастя рідних. Однак, переконуючи її в цьому, ми формуємо в малюка нездорову гіпервідповідальність і хронічне почуття провини.
Це не їжа!

Ще одна помилка батьків - сприймати як «правильну» виключно їжу, спожиту під час трапези за столом. Або тільки певні продукти: наприклад, суп і м’ясо - це їжа, а скибка хліба з маслом і сіллю - «не їжа», хоча за поживною цінністю може переплюнути і суп, і котлету. Ось і виходить так, що вся сім’я стогне: «Bін нічогісінько не їсть!» - а пухкенький малюк цілий день то яблучко перехопить, то пиріжечок, а то вареник з каструлі виловить. Розслабтеся: здорова дитина в домі, де є їжа, ніколи не помре з голоду!

Зверніть увагу на власні манери.

Діти - великі повторюхи. Тож поїжте разом, хай дитина бере з вас приклад. Покажіть, як правильно сидіти за столом, як тримати столові прибори, і дайте зрозуміти, що цей процес приносить вам задоволення. На своєму прикладі виховуйте у свого малюка культуру харчування.