Перейти до основного вмісту

Закладаємо фундамент майбутнього характеру, або Чого не прощають маленькі діти


Старше покоління часто скаржиться на дітей, яких зіпсували сучасні технології та їхня загальна доступність. Ось тільки дорослі люди часто забувають, що дитина є продуктом виховання того ж старшого покоління. Саме ми, батьки, будуємо фундамент характеру свого маляти, саме ми формуємо його основні риси, і від нас залежить, наскільки психологічно врівноваженою буде дитина, ставши дорослим членом суспільства. Аби не хапатися потім за голову, не картати себе за неналежне виховання, не пожинати плоди своїх помилок і в терміновому порядку не бігти до фахівців, варто вже сьогодні задуматися, якою дорослою людиною ти хочеш бачити у майбутньому свого малюка. І не забувати, що від стосунків із дитиною залежить і сам процес виховання, і його результати. Чули вираз: «Усі дорослі проблеми родом із дитинства»? Чули і точно знаєте, що він справедливий, бо дитина несе безліч психологічних травм із собою у доросле життя.

Чого не прощають маленькі діти

Основне завдання батьків – налагодити партнерські стосунки, відкриті і чесні, бути прикладом для своїх дітей і навчитися дотримуватися спільних правил. А щоб створений товариський контакт не порушився, варто знати про основні речі, які діти не вибачають своїм батькам.

Порушені обіцянки.

Так-так, ми можемо наобіцяти купу всього, але необдумано, аби тільки в цей момент щось виторгувати у дитини. 
Навчіться серйозно ставитися до своїх обіцянок дитині. Те, що вам видається дрібницею, може стати ситуацією, що травмує вашого малюка.

Моєму дідусеві його мама пообіцяла відвести його до музичної школи. Маленький хлопчик мріяв грати на трубі та подорожувати з концертами. Мама знецінила це і сказала, що немає нічого страшного в тому, що він працюватиме на заводі, а не ходитиме і незрозуміло кому прислуговуватиме. Коли малюк вкотре нагадав про свою мрію, на нього чекало покарання та засудження. Мати кричала про невдячність і непослух, про незрозумілі та порожні мрії.

І ось маленький хлопчик давно перетворився на дорослого чоловіка. Став дідусем. Але він дуже часто згадує, як мама обіцяла, але так і не допомогла здійснити його дитячу мрію. І це постійно нагадує йому про те, що мама була не на його боці. А ще про те, що він так і не став тим, ким хотів, і мрія його нереалізована. І цей чоловік не може відчути повноту свого щастя.

Якщо ви не можете реалізувати обіцяне, просто поясніть дитині, чому так. Спробуйте разом розібратися в усіх причинах.  Діти запам'ятають ваші слова та дії. І це буде пам'ять не про невиконану обіцянку, а про життєвий урок, який ви пройшли разом, на рівних правах.

Неповажне ставлення дорослих до своїх дітей.

Вам здається, що ви виглядаєте адекватно, коли знецінюєте свою дитину? Ще й привселюдно? Бо це ж МОЯ дитина, і я вправі чинити так, як вважаю за потрібне. Імовірніше, ви виглядаєте, як невихована людина, яка намагається самоствердитися, використовуючи маленьку дитину, яка вас любить. Виховувати у дитині комплекс жертви – це вкрай провальна стратегія.

Хороша історія як приклад. Жінка та чоловік живуть разом. Він відверто висловлює неповагу до всіх її дій. Чоловік знецінює та висміює будь-які заняття дружини. Особливо часто він це робить перед друзями і близькими. Жінка страждає, а він не вибачається і вважає, що веде себе правильно та стимулює її розвиток. Ну як? Приємна поведінка? Такого чоловіка назвали б тираном, засудили б та закидали помідорами. Адже він відверто принижує кохану жінку.

Проте доросла людина може дати відсіч. А дитина? Як їй захищатись від цих нападок? Зрозумійте: діти все відчувають. Ви їхня основна рольова модель. Частіше ставте себе на місце свого чада. Можливо, тоді вам не здасться адекватним його висміювати, знецінювати, порівнювати з іншими і відверто принижувати своїми словами. Коли ви вчите дитину брехати і не відповідати за свої слова, чого ви чекаєте? Думаєте, згодом вона не відповість вам тією ж монетою? Не хвилюйтеся, настане час, і малюк продемонструє всі знання, які ви йому дали. Тоді й будете пожинати плоди своїх методів виховання. Тож частіше думайте головою. А головне - любіть та поважайте своїх дітей.